Главная страница
Финансы
Экономика
Биология
Ветеринария
Сельское хозяйство
Медицина
Математика
Начальные классы
Информатика
Вычислительная техника
История
Право
Юриспруденция
Философия
Логика
Этика
Религия
Политология
Социология
Физика
Промышленность
Энергетика
Языки
Языкознание
Культура
Искусство
Автоматика
Связь
Электротехника
Химия
Другое
Воспитательная работа
Дошкольное образование
Экология
Русский язык и литература
Строительство
Классному руководителю
Геология
Физкультура
Доп
образование
Иностранные языки
География
Логопедия
Технология
Школьному психологу
ИЗО, МХК
ОБЖ
Казахский язык и лит
Обществознание
Механика
Музыка
Директору, завучу
Социальному педагогу
Психология

Контрольна робота. Контрольна робота 1 Варіант 6 Дайте визначення поняттям таксономія, ідентифікація, квантифікація небезпек


Скачать 46.11 Kb.
НазваниеКонтрольна робота 1 Варіант 6 Дайте визначення поняттям таксономія, ідентифікація, квантифікація небезпек
Дата04.11.2018
Размер46.11 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файлаКонтрольна робота.docx.docx
ТипКонтрольна робота
#52748

Контрольна робота №1
Варіант №6

  1. Дайте визначення поняттям: таксономія, ідентифікація, квантифікація небезпек.


1.Таксономія небезпек

Таксономія - наука про класифікацію і систематизацію складних явищ, понять, об'єктів. Оскільки небезпека є поняттям складним, ієрархічним, таким, що має багато ознак, таксономірование їх несе важливу роль в організації пізнання безпеки життєдіяльності, дозволяє глибше пізнати природу небезпеки.

За походженням розрізняють 6 груп небезпек: природні, техногенні, антропогенні, екологічні, соціальні, біологічні.
По характеру дії на людину небезпеки можна розділити на 5 груп: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

За часом прояви негативних наслідків небезпеки діляться на імпульсні і кумулятивні.

По локалізації небезпеки бувають: пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, техносферою та космосом.

По наслідках, що викликаються: стомлення, захворювання, травми, аварії, пожежі, летальні результати і т.д.

По приносимому збитку: соціальний, технічний, екологічний, економічний.

Сфери прояву небезпек: побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича, військова і ін.

По структурі (будові)небезпеки діляться на прості і похідні, породжувані взаємодією простих.

По енергії, що реалізовується, небезпеки діляться на активні і пасивні.До пасивних відносяться небезпеки, що активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина. Це - гострі (що колють і ріжучі) нерухомі елементи; нерівності поверхні, по якій переміщається людина; ухили, підйоми; незначне тертя між дотичними поверхнями (ковзання) і ін.Розрізняють ознаки небезпеки: апріорні (передвісники) і апостеріорними (слідство).
2. Ідентифікація небезпек - процес розпізнавання образу небезпек, встановлення можливих причин, простору, часових координат, ймовірності прояву величини і наслідків небезпеки. Для того, щоб пізнати природу можливої ​​небезпеки, необхідно знати її зовнішнє вираження, форму її прояву: або це землетрус, або виверження вулкана, або шквальний вітер, або дорожньо-транспортну пригоду і т.д. Крім цього, необхідно встановити причину небезпеки, тобто, що саме лежало в її підставі: людська недбалість, явище природи, умисна дія людини, а, можливо - низька, застаріла надійність агрегатів на міцність.

3. Квантифікація небезпек –введення кількісних характеристик для оцінювання складних, якісно визначуваних понять. Застосовуються чисельні, бальні та інші її прийоми.


  1. Охарактеризуйте небезпеки, пов’язані з потраплянням шкідливих речовин у продукти харчування. Наведіть шляхи їх попередження та усунення.



Шляхи надходження шкідливих речовин у харчові продукти











 З їжею в організм людини надходять не лише поживні речовини, а й бі-льшість (70-90 %) забруднень. Використання мінеральних добрив для вирощу-вання сільськогосподарської продукції призводить до накопичення в продуктах харчування нітратів, нітритів і нітрозоамінів. Нітрати сприяють розвитку дис-пепсії у дітей, спричинюють метгемоглобінемію, зменшують вміст вітамінів в організмі й стійкість організму до онкогенних факторів. Надлишкові нітрити в організмі призводять до утворення нітрозамінів з канцерогенними властивос-тями. Забруднення продуктів харчування зумовлюють харчові отруєння, які поділяють на бактеріальні,небактеріальні і мікотоксикози.

Бактеріальні отруєння — це токсикоінфекції, тобто отруєння, спричине-ні мікроорганізмами групи сальмонел. Ці захворювання виникають у результаті споживання заражених мікробами м’ясних, молочних, рибних та рослинних продуктів, качиних і гусячих яєць тощо. До бактеріальних також належать от-руєння, спричинені стафілококами. Ці захворювання пов’язані із вживанням не-доброякісних продуктів (молока, сиру, консервів, кондитерських виробів тощо).

Численні отруєннянебактеріальноїприроди пов’язані з потраплянням у харчові продукти хімічних отруйних речовин та радіонуклідів. Наприклад, пес-тициди потрапляють із сільськогосподарськими продуктами (зерном, овочами та фруктами), деякі важкі метали (свинець, цинк, мідь, нікель та ін.) можуть пе-реходити в їжу з посуду, пакувальної тари тощо. Отруїтися можна також вжи-ванням отруйних рослин та м’яса деяких тварин.

Мікотоксикози виникають внаслідок отруєння мікотоксинами — продук-тами життєдіяльності деяких нижчих грибів і рослин, які шкідливо впливають на тварин і людей. Вони зумовлюють захворювання ерготизм, яке супроводжу-ється судомами, галюцинаціями тощо. Ця хвороба виникає в разі споживання хліба, випеченого з борошна, яке було забруднене продуктами життєдіяльності нижчих грибів.

Усі хімічні речовини токсичні, якщо вони потрапляють в організм у значній кількості. Навіть нешкідливі речовини, якщо їх вживають у великих дозах, можуть несприятливо впливати з небажаними наслідками. Понад 75 % усіх захворювань спричинюють хімічні канцерогени, які потрапляють в орга-нізм з повітрям, що вдихається, їжею та напоями. Особливо небезпечні канце-рогенні сполуки миш’яку — гази, пестициди, косметичні засоби, тютюн та ін. Забруднені понаднормовими домішками недоброякісні харчові продукти мо-жуть спричинювати харчові отруєння мікробного походження, різні інфекційні захворювання та гельмінтози. Вода є надзвичайно важливим природним ресур-сом для задоволення життєвих потреб людини, її вживають для пиття (до 1,5-2,5 л на добу на одну людину), приготування харчових продуктів і напоїв та для задоволення інших потреб. Тому основна кількість забруднень з навколиш-нього природного середовища надходить в організм людини саме завдяки ха-рчовим продуктам і напоям (до 80 %). Зменшення вмісту в продуктах і напоях шкідливих речовин має величезне значення для зміцнення здоров’я та продов-ження тривалості життя людини.
Забруднювальні речовини можуть надходити в харчові продукти та напої як із сировиною, з якої виготовляють їх, так і з різними харчовими до-бавками, що їх застосовують у харчових технологіях. Сторонні шкідливі ре-човини, не властиві натуральним продуктам, можуть спричиняти небажану змі-ну їх властивостей у результаті технологічної обробки (нагрівання, сушіння, опромінювання тощо) та зберігання. Шкідливі речовини потрапляють у харчові продукти з навколишнього природного середовища під час вирощування сіль-ськогосподарської продукції, в результаті використання недосконалої техноло-гії виробництва харчових продуктів з некондиційної сировини.

У разі використання неапробованих добрив, нераціональних доз їх внесен-ня чи зрошування угідь забрудненими стічними водами хімічні речовини в під-вищеній кількості потрапляють у продукцію рослинництва й тваринництва, а з неї — в харчові продукти. Продукція птахівництва й тваринництва забрудню-ється неапробованими кормами та різними кормовими добавками (консерванта-ми, стимуляторами росту, лікувальними й профілактичними засобами). Надхо-дження полютантів може відбуватися з харчових добавок — консервантів, аро-матизаторів, барвників, антиоксидантів. Шкідливі домішки можуть також пот-рапляти в продукти з упаковки та утворюватись у результаті перебігу небажа-них біохімічних і фізико-хімічних процесів під час транспортування й зберіган-ня харчової продукції. До них належать токсиканти, що потрапили в харчові продукти з обладнання, посуду й тари при використанні неапробованих або не-дозволених пластмас та інших полімерних матеріалів.

Шкідливі речовини, що надходять із навколишнього середовища, характеризуються різною структурою і властивостями та здатні до біокумуляції. До них належать канцерогенні багатоядерні ароматичні вуглеводні, бензпірен, ант-рацен та ін. Багато шкідливих сполук утворюється під час зберігання сировини та в процесі її технологічної переробки. У процесі виробництва харчових про-дуктів використовують різні барвники, консерванти та смакові добавки, що не завжди корисні для людини. Сполучаючись із забрудненнями харчових продук-тів, вони підвищують ризик для здоров’я споживача. Нітрити харчових добавок при взаємодії з вторинними амінами за певних умов можуть утворювати нітро-зоаміни. Нітрозування може відбуватися під час смаження м’яса нітритного по-солу, а також у копчених ковбасах і рибі, сирі, молоці, пиві, грибах тощо.

З метою запобігання утворенню шкідливих речовин та зменшення їх кіль-кості в харчових продуктах слід чітко виконувати агротехнічні заходи і вимоги технологічних регламентів, що сприятиме вирощуванню якісної сировини та виготовленню з неї доброякісних харчових продуктів. Слід уникати утворення нових шкідливих речовин у процесі технологічної й кулінарної обробки та збе-рігання, не допускати зміни харчової цінності, смаку, аромату та інших органо-лептичних властивостей харчових продуктів внаслідок дії сторонніх речовин.

Зменшити надходження шкідливих речовин в організм людини можна шляхом зменшення їх надходження з питною водою та харчовими продуктами. Всі заходи зменшення надходження небажаних інгредієнтів поділяють на тех-нологічні, сільськогосподарські та нормативні. Технологічні заходи передбача-ють очищення питної води різними методами. До сільськогосподарських захо-дів належать облік культур, які вирощують, технологія обробітку ґрунту з ура-хуванням використання добрив та технологія зберігання сільськогосподарської продукції, яку використовують як сировину для харчових виробництв. Норма-тивні заходи передбачають встановлення гранично допустимих рівнів вмісту різних домішок-полютантів у сільськогосподарській продукції, обмеження або заборону використання мінеральних добрив у водоохоронній зоні.


Методи виведення шкідливих речовин з організму людини











 

З метою виведення шкідливих речовин з організму людини продукти хар-чування повинні містити достатню кількість клітковини, амінокислот, пектину, альгінату натрію. Всі вони належать до харчових волокон і містяться в значних кількостях у висівках насіння, шкірках овочів і фруктів. Харчові волокна спри-яють засвоєнню організмом людини поживних речовин та дезінтоксикації. Во-ни також створюють сприятливі умови для розвитку в кишках бактерій, які си-нтезують вітаміни групи В, виробляють ферменти, необхідні для травлення та виведення токсинів і радіонуклідів, запобігають розмноженню небажаних мік-роорганізмів, що можуть утворювати токсичні та канцерогенні речовини. Добо-ве споживання харчових волокон має становити не менш як 10 г. Головними постачальниками волокон є вівсяна, рисова та ячмінна крупи, кукурудза, яб-лука, капуста й гарбузи. В основному це природні традиційні продукти харчу-вання: зернові, бобові, гречка, овочі, фрукти та горіхи. В цільному зерні багато білків, заліза, цинку, кальцію, вітамінів групи В, фітонцидів, харчових волокон та мікроелементів.

Свіжі овочі й фрукти є постачальниками в організм людини харчових во-локон, білків, амінокислот, пектину, вітамінів А, С, Е, групи В, каротину, міне-ральних речовин, кальцію, магнію, заліза та ін. Пророщені зерна бобових багаті на білки та харчові волокна, які здатні виводити з організму радіонукліди. В мор-ській капусті міститься багато йоду, альгінату натрію та мінеральних солей. Альгінат натрію при взаємодії з токсичними важкими металами і радіонукліда-ми перетворює їх на розчинні солі, які виводяться з організму. Пектин зв’язує токсини і сприяє їх виведенню з організму. Його багато у фруктах, ягодах, горі-хах та насінні соняшнику. Крім того, в останніх багато білків, кальцію та різних мікроелементів. Вітамін С, на який багаті зелені овочі, сприяє кровотво-ренню, підтримує імунну систему, протидіє впливу токсичних речовин, захищає клітини від радіаційного впливу і сприяє детоксикації організму. Зелені овочі також багаті на залізо, калій, магній, фолієву кислоту, вітаміни А, Е і групи В, які мають радіопротекторні властивості.

Багато каротину є в моркві, кукурудзі, пастернаку, шпинаті, капусті та гар-бузі — ефективних антиоксидантах, які відіграють важливу роль у захисті ор-ганізму та запобіганні накопиченню жирів і руйнуванню мембран. Каротиноїди активні відносно вільних радикалів та іонізованого кисню, що мають мутагенні властивості. Каротин в організмі людини трансформується у вітамін А, який необхідний для нормального функціонування шкіри, слизових оболонок, орга-нів зору, сприяє посиленню імунітету і є ефективним антиоксидантом.

Високі радіопротекторні властивості мають капуста, петрушка, цибуля, в яких є сірковмісні амінокислоти (цистеїн, метіонін). Вони є ефективними анти-оксидантами — дезактиваторами вільних радикалів і нейтралізують токсичну дію багатьох отрут. Сірковмісні амінокислоти нормалізують діяльність печінки, яка є дезінтоксикатором організму. Овочі родини капустяних знижують ризик захворювання на рак.

Морські водорості містять багато йоду, альгінату натрію і солей кальцію. За вмістом кальцію водорості не поступаються молоку. Кальцій блокує погли-нання організмом людини радіоактивного 90Sr. Йод потрібен для функціону-вання щитоподібної залози, активно впливає на обмін речовин і протидіє інфек-ціям. Він є ефективним радіопротектором радіоактивного йоду, який накопичу-ється в щитоподібній залозі. Альгінат натрію сприяє виведенню радіонуклідів з організму.
Горіхи й насіння (гарбузове, соняшникове) багаті на незамінні жирні кис-лоти, вітаміни В, Е, мінеральні речовини — кальцій, магній, натрій, залізо й цинк. Характерною є радіозахисна властивість горіхів і насіння, які мають низь-кий вміст радіонуклідів та хімічних токсинів. Жирні кислоти беруть участь у перенесенні кисню і побудові нових клітин, перетворюють в організмі каротин на вітамін А та поліпшують роботу залоз при взаємодії з вітаміном D і кальці-єм. Вітамін Е виконує роботу антиоксиданту, а пектини сприяють виведенню радіонуклідів. Гарбузове і соняшникове насіння багаті на цинк, вітамін В6 та речовини, що забезпечують нормальне функціонування загруднинної (вилочко-вої) залози. Вітамін В6 бере участь в утворенні Т-лімфоцитів загруднинної зало-зи, які руйнують хворі клітини, що з’явились внаслідок дії вільних радикалів. Цей вітамін сприяє також утворенню здорових еритроцитів, запобігає появі ка-менів у нирках та зміцнює нервову систему. Він міститься також у цільних зер-нах і овочах. Цинк, що міститься в овочах і фруктах, блокує поглинання органі-змом радіонукліда65Zn. Він бере участь в утворенні нуклеїнових кислот, інсу-ліну, синтезі білків та метаболізмі вуглеводів, входить до складу ферментів. Споживання в оптимальній кількості цинку сприяє виведенню з організму сви-нцю і кадмію. За дефіциту цинку послаблюється чутливість органів смаку. Амі-нокислота цистеїн перешкоджає утворенню вільних радикалів і детоксикує сполуки свинцю, кадмію та ртуті.

Харчування в умовах радіаційного забруднення











При використанні в харчовому раціоні сільськогосподарської продукції, забрудненої радіонуклідами, необхідно здійснювати відповідні профілактичні заходи. Перед кулінарною та технологічною обробкою харчової сировини її очищають механічними способами від забруднення землею, яка містить радіо-нукліди. Картоплю, овочі, фрукти та ягоди ретельно миють проточною теплою водою. Після цього картоплю й коренеплоди очищають від лушпиння і повтор-но промивають теплою водою. Гриби і ягоди бажано вимочувати впродовж 2-3 год. Це дає змогу зменшити радіоактивність на 80 % переважно за рахунок ви-далення 137Сs. У процесі варіння харчової сировини значна частина радіонуклі-дного забруднення екстрагується у відвар. З грибів, щавлю, гороху, капусти та буряків через 5-10 хв варіння до 60-85 % 137Сs переходить у відвар, який злива-ють і видаляють. Гриби варто відварити двічі підряд упродовж 10 хв щоразу, видаляючи перший і другий відвари. М’ясо і рибу, виловлену в місцевих во-доймах, вимочують у воді впродовж 1,5 год, а потім ріжуть дрібними шматками і варять у чистій воді протягом 10 хв, видаляють відвар, знову заливають про-дукт чистою водою і готують страву.

Продукти, забруднені радіонуклідами, недоцільно смажити, їх краще туш-кувати. При видаленні з риби кісток і плавників вміст 137Сs зменшується на 40 %. Якщо варити в несолоній воді, перехід радіонуклідів у бульйон зменшується на 40 %. Під час варіння картоплі у воду переходить 10 % цезію, буряка – 60 %. Якщо картоплю варити неочищеною, в ній залишається менше радіонуклідів.

Вимочування м’яса в 25 %-му розсолі впродовж трьох місяців і наступне варіння зменшують вміст 137Сs на 90 %. Попереднє видалення кісток сприяє майже повному видаленню радіоактивного стронцію. Близько половини 137Сs видаляється із засолених грибів, овочів, фруктів. Під час переробки зерна на борошно та крупи вміст 90Sr зменшується в них на 60-90 %. При приготуванні з молока сиру в продукті залишається 10-29 % 137Сs, у масло й сметану перехо-дить відповідно 1,5 і 9 %. Якщо олію прокип’ятити, то зникне 37 % радіоактив-ного йоду, але стронцій та цезій залишаються.
З метою зменшення шкідливого впливу радіонуклідів на організм людини і запобігання його негативним наслідкам потрібно обмежити їх надходження в організм із навколишнього природного середовища. При цьому слід також пра-гнути до зменшення їх накопичення в організмі й попереджати негативну дію. Цього можна досягти не тільки за рахунок технологічної та кулінарної обробки продуктів харчування, а й шляхом застосування радіопротекторів. Для змен-шення накопичення радіонуклідів у організмі людини до складу раціону потріб-но щодня включати оптимальну кількість сиру та інших молочних продуктів, риби, м’ясних продуктів (бажано м’ясо кролика й птиці), каротину, аскорбіно-вої кислоти, пектинів, вітамінів груп Р і В, олії. Тіамін, каротин, аскорбінова кислота вступають у взаємодію з вільними радикалами кисню та радіонукліда-ми, зв’язуючи їх. Особливо ефективні біофлавоноїди разом з аскорбіновою ки-слотою. Багато вітамінів групи Р (тіаміну, рибофлавіну та нікотинової кислоти) міститься в рибі, молоці, яйцях, чорному хлібі, печінці, бобових, молодій зелені

Радіозахисні властивості мають білки, поліненасичені жирні кислоти, деякі амінокислоти, тіамін, рибофлавін, складні некрохмальні вуглеводи, вітамін Р, каротин та деякі мінеральні речовини. При зменшенні вмісту білка в раціоні ха-рчування зменшується опірність організму негативному впливу шкідливих за-бруднень, які надходять з довкілля. У процесі харчування важливо забезпечити надходження білків, що містять усі 20 амінокислот. В умовах радіонуклідного забруднення особливо бажаними є сірковмісні амінокислоти — цистин і метіо-нін. Вони в значних кількостях містяться в білку молока та яєць, у бобових та вівсяній крупі, домашньому сирі, курячому м’ясі й соняшниковому насінні.

До раціону харчування повинні входити жири, переважно рослинні, що мі-стять поліненасичені жирні кислоти й антиоксиданти. Слід збільшити кількість некрохмальних вуглеводів — харчових волокон, альгінатів, полісахаридів, пек-тинових речовин і зменшити споживання цукру. Оптимальна доза пектину ста-новить 2-4 г (для дітей 1-2 г) на добу. Вміст пектину в 100 г деяких овочів і фруктів становить, г: абрикоси - 0,7; аґрус - 0,7; малиновий сік - 2; вишні - 0,4; персики - 0,7; зелений горошок - 2,5; полуниці - 0,7; сливи - 0,9; столовий буряк - 1,0; смородина - 1,1; виноград - 0,6; томати - 0,3; сік шовковиці - 2,2; яблука - 1,2; картопля - 0,5. Потреба в аскорбіновій кислоті становить 70-100 мг на добу. Вона захищає від негативного впливу радіонуклідів стінки судин, капілярів та мембрани клітин. Овочі й фрукти забезпечують організм аскорбіновою кислотою, каротином, біофлавоноїдами, пектиновими речовинами та ор-ганічними кислотами. Багато аскорбінової кислоти і калію в картоплі, якої пот-рібно споживати не менш як 350-400 г на добу. Вітаміни групи В потрібні в кі-лькості 17-25 мг на добу. Вони містяться в молоці, чорному хлібі, бобових, яй-цях, печінці. Каротин, що міститься в моркві, помідорах, абрикосах і зелені, ви-конує захисну протипухлинну дію. Добова потреба в такому антиоксиданті, як токоферол (вітамін Е) становить 20 мг. Цього вітаміну багато в зародках злаків (2,5 г на 100 г) та висівковому хлібі.

Для запобігання шкідливому впливу радіоактивних 137Cs і 90Sr необхідно насичувати організм солями калію і кальцію. Багато калію міститься в овочах і фруктах, кальцію — в домашньому сирі й молоці. Добова потреба в кальції для дорослої людини становить 800 мг, для дітей — 1200 мг. Цю потребу можуть задовольнити 100 г сиру або 0,5 л молока. Особливе значення в умовах радіонуклідного забруднення в харчовому раціоні мають кровотворні мікроелементи — залізо, мідь, манган та кобальт. Добова потреба в мангані становить 5 мг, мі-ді — 2 мг і заліза — 14 мг. Багато цих мікроелементів міститься в м’ясних про-дуктах, печінці, крові, яблуках та вівсяній крупі. Нестача такого мікроелемента, як йод, спричинює гіперплазію щитоподібної залози. Поповнити дефіцит йоду в організмі можна вживанням йодованої води та йодованої кухонної солі, а також морської риби та інших продуктів моря.

До раціону радіозахисного харчування обов’язково потрібно включати ци-булю, часник, петрушку, кріп, хрін, селеру. Завдяки високому вмісту аскорбі-нової кислоти, каротину, фітонцидів та ефірних олій вони згубно діють на пато-генні мікроорганізми і підвищують опірність організму до інфекцій та шкідли-вого впливу радіонуклідів. Зелень кропу втричі багатша за лимони на аскорбі-нову кислоту. Овочів слід споживати 400-500 г на добу, з них 100-150 г моркви, яка багата на каротин з радіопротекторною дією. До меню бажано включати ка-вуни й дині, багаті на органічні кислоти, пектинові речовини, каротин і калій.

Корисним продуктом є бобові, особливо квасоля, що містить повноцінний білок, метіонін, цистин, поліненасичені жирні кислоти та магній. Останній сп-рияє оптимальному засвоєнню кальцію і перешкоджає засвоєнню радіоактивно-го 90Sr. Щодня потрібно споживати 150-200 г яблук, абрикос, персиків, слив та вишень, які багаті на пектин, каротин, аскорбінову та органічні кислоти. Дуже корисними є горіхи, до складу яких входять повноцінні білки, поліненасичені жирні кислоти, токоферол та горіхова олія. З напоїв до щоденного раціону вар-то включати чай і за можливості — червоне вино. Таніни, катехіни й епікатехі-ни, що містяться в чаї, зміцнюють капіляри і знижують проникність їхніх сті-нок. Значна кількість флавоноїдів, що містяться в натуральному червоному ви-ні, має високу радіопротекторну дію на організм.

Загалом, в умовах радіонуклідного забруднення, в добовий раціон необ-хідно включати, г: нежирні м’ясні та рибні продукти — 200-250, хліб — 300, кар-топлю — до 350, сир — 50-100, овочі — 400-500, олію — 30-35, вівсяну й греча-ну крупи — 40, фрукти — 150-200, молоко — 0,5 л. Для дорослої, сформованої людини віком понад 21 р. — до 200 мл червоного натурального "сухого" вина.


  1. Що таке ультрафіолетове електромагнітне випромінювання та які небезпеки становить для організму людини?



Ультрафіолетове випромінювання

Ультрафіолетовим випромінюванням (УФВ) називають електромагнітні випромінювання в оптичній ділянці з довжиною хвилі в діапазоні 200-380 нм.

За способом генерації воно належить до теплового випромінювання, але за своєю дією подібне до іонізуючого випромінювання. Природнімджерелом УФВ є сонце. Штучними джерелами є електричні дуги, лазери, газорозрядні джерела світла.

Генерація ультрафіолетового випромінювання починається при температурі тіла понад 1200 °С, а його інтенсивність зростає з підвищенням температури.

Енергетичною характеристикою УФВ є густина потоку потужності, яка вимірюється у Вт/м2.

Усі УФВ прийнято поділяти на три ділянки (А, В, С) в залежності від довжини хвилі.

Інтенсивність випромінювання та його електричний спектральний склад залежить від температури поверхні, що є джерелом УФВ, наявності пилу та загазованості повітря.

Вплив УФВ на людину кількісно оцінюється за еритемною дією, тобто в почервонінні шкіри, яке в подальшому (як правило, через 48 годин) призводить до її пігментації (засмаги).

УФВ має незначну проникаючу здатність. Воно затримується верхніми шарами шкіри людини. Ультрафіолетове випромінювання необхідне для нормальної життєдіяльності людини. За тривалої відсутності УФВ в організмі людини розвивається негативне явище, яке отримало назву „світлового голодування.

У той же час тривала дія значних доз УФВ може призвести до ураження очей та шкіри. Ураження очей гостро проявляються у вигляді фото- або електрофтальмії. Тривала дія УФВ довжиною хвилі 200-280 нм може призвести до утворення ракових клітин. УФВ впливає на центральну нервову систему, викликає головний біль, підвищення температури, нервове збудження, зміни у шкірі та крові.

Випромінювання ділянки 315-380 нм має слабку біологічну дію, переважно флуоресценцію. Випромінювання в ділянці 200-280 нм руйнує біологічні клітини, викликає коагуляцію білків. Короткохвильове випромінювання змінює освітлення робочих місць, іонізує повітря. Природне короткохвильове ультрафіолетове випромінювання (виходить від сонця) не потрапляє на Землю, а поглинається озоновим шаром. Для УФВ, в залежності від ділянки випромінювання, встановлена допустима густина потоку енергії у Вт/м2

До заходів захисту від УФВ належать конструкторські та технологічні рішення, які або усувають генерацію УФВ, або знижують його рівень. Застосовується екранування джерел УФВ. Екрани можуть бути хімічними (хімічні речовини, які містять інгредієнти, що поглинають УФВ) і фізичними (перепони, які віддзеркалюють або поглинають промені). Ефективним засобом захисту від дії УФВ є одяг, виготовлений зі спеціальних тканин, що затримують УФВ (наприклад, із попліну, бавовни). Для захисту очей використовують окуляри із захисним склом. Руки захищають рукавицями.

Відкриття інфрачервоного випромінювання спонукало німецького фізика Йоганна Вільгельма Ріттера почати вивчення протилежного кінця спектра, прилеглої до його фіолетового області. Дуже скоро виявилося, що там розташовується випромінювання з досить сильною хімічною активністю. Нове випромінювання отримало назву ультрафіолетових променів.

Що ж таке ультрафіолетове випромінювання? Та який його вплив на земні процеси і дію на живі організми?

Відміну від інфрачервоного ультрафіолетового випромінювання

Ультрафіолетове випромінювання, як і інфрачервоне, являє собою електромагнітні хвилі. Саме ці випромінювання обмежують спектр видимого світла з двох сторін. Обидва види променів не сприймаються органами зору. Наявні відмінності в їх властивостях викликано різницею в довжині хвилі.

Ультрафіолетове випромінювання — вплив на організм людини

Діапазон ультрафіолетового випромінювання, розташованого між видимим і рентгенівським випромінюванням, — досить широкий: від 10 до 380 мікрометра (мкм).

Основна властивість інфрачервоного випромінювання — це його теплова дія, тоді як найважливішої особливістю ультрафіолету є його хімічна активність. Саме завдяки цій особливості ультрафіолетове випромінювання дуже впливає на організм людини.

Вплив ультрафіолетового випромінювання на людину

Ультрафіолетове випромінювання — вплив на організм людиниБіологічний ефект, що надається різними довжинами ультрафіолетових хвиль, має суттєві відмінності. Тому біологи розділили весь УФ діапазон на 3 ділянки:

УФ-A промені, це ближній ультрафіолет;

УФ-B — середній;

УФ-C — дальній.

Огортає нашу планету атмосфера, є своєрідним щитом, що захищає Землю від потужного потоку ультрафіолетового випромінювання, що йде від Сонця.

Причому УФ-C промені поглинаються озоном, киснем, водяною парою і вуглекислим газом майже на 90%. Тому поверхні Землі в основному досягає радіація, містить УФ-A і невелику частку УФ-Ст.

Найбільш агресивною є короткохвильове випромінювання. Біологічна дія короткохвильового УФ-випромінювання при попаданні на живі тканини могло б надавати досить руйнівний вплив. Але на щастя, озоновий щит планети вберігає нас від його впливу. Однак, не слід забувати, що джерелами променів саме цього діапазону є ультрафіолетові лампи та зварювальні апарати.

Біологічна дія довгохвильового УФ-випромінювання полягає переважно в эритемном (викликають почервоніння шкіри) і загарном дії. Ці промені досить м’яко впливають на шкіру і тканини. Хоча існує індивідуальна залежність шкіри від УФ.

Також при впливі інтенсивного ультрафіолету можуть постраждати очі.

Про вплив ультрафіолетового випромінювання на людину знають всі. Але в основному — це поверхневі відомості. Спробуємо детальніше висвітлити цю тему.

Як ультрафіолет впливає на шкіру (ультрафіолетовий мутагенез)

Ультрафіолетове випромінювання — вплив на організм людиниХронічне сонячне голодування призводить до багатьох негативних наслідків. Точно так само, як і інша крайність — бажання придбати «красивий, шоколадний колір тіла» за рахунок тривалого перебування під палючими сонячними променями. Як і чому ультрафіолет впливає на шкіру? Чим загрожує неконтрольоване перебування на сонці?

Природно, що почервоніння шкіри, далеко не завжди призводить до шоколадному засмазі. Потемніння шкіри відбувається як результат вироблення організмом фарбувального пігменту — меланіну, як свідчення боротьби нашого організму з травмуючим дією УФ частині сонячного випромінювання. При цьому, якщо почервоніння — це тимчасовий стан шкіри, втрата її еластичності, розростання клітин епітелію у вигляді веснянок і пігментних плям — це стійкий косметичний дефект. Ультрафіолет, глибоко проникаючи в шкірні покриви, може стати причиною ультрафіолетового мутагенезу, тобто пошкодження клітин шкіри на генному рівні. Самим грізним його ускладненням є меланома — пухлина шкіри. Метастазування меланоми може призвести до летального результату.

Захист шкіри від УФ-випромінювання

Чи існує захист шкіри від УФ-випромінювання? Щоб захистити шкіру від сонця, особливо на пляжі, досить дотримуватися декількох правил.

Ультрафіолетове випромінювання — вплив на організм людиниПроведення часу на відкритому сонці повинне бути помірним і раціональним, легкий загар, отриманий в певні години, володіє фотозахисними властивостями.

Використання сонцезахисного крему повинно стати невід’ємним елементом вашої косметичної програми. Вибираючи засіб захисту від ультрафіолету, впевніться, що воно захистить вашу шкіру від спектру УФ-А, так і від УФ-Ст.

Використовувати в своєму раціоні продукти багаті антиоксидантами і вітамінами C і E.

Для захисту шкіри від ультрафіолетового випромінювання необхідно використовувати спеціально підібраний одяг.

Як ультрафіолет впливає на очі (электроофтальмия)

Ще одним проявом негативного впливу ультрафіолетового випромінювання на організм людини є электроофтальмия, тобто пошкодження структур ока під впливом інтенсивного ультрафіолету.

Вражаючим чинником при цьому процесі є середньохвильової діапазон ультрафіолетових хвиль.

Ультрафіолетове випромінювання — вплив на організм людиниэлектроофтальмия

Часто це відбувається при наступних умовах:

  • під час спостереження за сонячними процесами без спеціальних пристосувань;

  • при яскравою, сонячній погоді на морі;

  • під час перебування в гірському, засніженому районі;

  • при кварцуванні приміщень.

  • При электроофтальмии має місце опік рогівки. Симптомами такої поразки є:



  • посилена сльозотеча;

  • різь;

  • світлобоязнь;

  • почервоніння;

  • набряк епітелію рогівки і повік.

На щастя, зазвичай, глибокі шари рогівки не уражаються, і після загоєння епітелію зір відновлюється.

Перша допомога при электроофтальмии

Ультрафіолетове випромінювання — вплив на організм людиниОписані вище симптоми можуть доставити людині не тільки дискомфорт, але і справжні страждання. Як надати першу допомогу при электроофтальмии?

Допоможуть наступні дії:

  • промивання очей чистою водою;

  • закапування зволожуючих крапель;

  • сонцезахисні окуляри.

Компреси з вологих пакетики чорного чаю і сиру, тертого картоплі відмінно знімають різь в очах.

Якщо допомога не здобула дії, зверніться до лікаря. Він призначить терапію, спрямовану на відновлення рогівки.

Всіх цих неприємностей можна було б уникнути, використовуючи сонцезахисні окуляри зі спеціальним маркуванням — UV 400, які повністю захистять очі від усіх видів ультрафіолетових хвиль.

Застосування ультрафіолетового випромінювання в медицині

У медицині існує термін «ультрафіолетове голодування». Це стан організму, що виникає при відсутності чи недостатньому впливі сонячного світла на організм людини.

Щоб уникнути виникаючих при цьому патологій, використовують штучні джерела УФ-випромінювання. Їх дозоване використання допомагає впоратися з зимовим дефіцитом вітаміну D в організмі і підвищити імунітет.

Ультрафіолетове випромінювання — вплив на організм людиниПоряд з цим ультрафіолетова терапія широко застосовується для лікування суглобів, дерматологічних та алергічних захворювань.

Ультрафіолетове опромінення також допомагає:

  • підняти гемоглобін і знизити рівень цукру;

  • поліпшити роботу щитовидної залози;

  • відновити роботу дихальної та ендокринної систем;

бактерицидну дію УФ-променів широко застосовується для дезінфекції приміщень і хірургічних інструментів;

дуже корисними є його бактерицидні властивості для лікування хворих з тяжкими, гнійними ранами.

Як і при будь-якому серйозному вплив на людський організм необхідно враховувати не тільки користь, але й шкода від ультрафіолетового випромінювання.

Протипоказаннями для ультрафіолетової терапії є гострі запальні та онкологічні захворювання, кровотечі, II і III стадія гіпертонічної хвороби, активна форма туберкульозу.

Кожне наукове відкриття має для людства як потенційні небезпеки, так і величезні перспективи його використання. Пізнання наслідків впливу ультрафіолету на людський організм, дозволило не лише мінімізувати її негативний вплив, але і в повній мірі застосувати ультрафіолетове випромінювання в медицині та інших сферах життя.
написать администратору сайта