Главная страница
Навигация по странице:

  • Акцентуація характеру підліткового віку”

  • Вступ Актуальність теми.

  • Об’єкт дослідження

  • Методи дослідження

  • Розділ I. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці як фактор розвитку акцентуації характеру Анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка

  • 1.2 Психологічні особливості підліткового віку 1.2.1 Соціальні умови

  • 1.3.2 Провідна діяльність підлітка

  • 1.2.1 Новоутворення підліткового віку

  • курсова робота!!!!. Акцентуація характеру підліткового віку


    Скачать 0.59 Mb.
    НазваниеАкцентуація характеру підліткового віку
    Анкоркурсова робота!!!!.rtf
    Дата02.05.2017
    Размер0.59 Mb.
    Формат файлаrtf
    Имя файлакурсова робота!!!!.rtf
    ТипДокументы
    #4254
    страница1 из 5

    Подборка по базе: Мейлиев Т. курсовая Система ГМУ.docx, ЦТ КУРСОВАЯ.docx, литература курсовая исправленный вариант.docx, агылшын курсовая.docx, Российская Федерация -правовое государство курсовая.doc, МПРЛ Курсовая работа.rtf, Багдалов курсовая.docx, Рублев Д. Е. - Курсовая работа 3 курс Русловые изыскания.doc, эмммммммм... ну, курсовая, вроде как, или вроде того.... (Восста, Готовая курсовая.doc
      1   2   3   4   5

    Міністерство освіти і науки України

    Сумський державний педагогiчный унiверситет iм.А.С.Макаренка
    Iнстититут філології

    Курсова робота

    на тему :

    Акцентуація характеру підліткового віку”

    Виконала студенка третього курсу

    Заочного відділення

    Кафедра української мови та літ-ри
    Шелупенко Олеся

    Суми 2014

    План
    Зміст

    Вступ

    Розділ I. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці як фактор розвитку акцентуації характеру

    1.1 Анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка

    1.2 Психологічні особливості підліткового віку

    1.2.1 Соціальні умови

    1.2.2 Провідна діяльність підліткового віку

    1.2.3 Новоутворення підліткового віку

    1.3 Криза підліткового віку

    Розділ II. Характер: формування та розвиток його акцентуації

    2.1 Поняття характеру

    2.2 Акцентуація характеру

    2.3 Види акцентуацій

    Розділ III. Психодіагностика акцентуацій характеру

    3.1 Процедура експериментального дослідження

    3.2 Аналіз результатів констатувального експерименту

    Висновки

    Список використаної літератури

    Додатки

    Вступ
    Актуальність теми. Кожний віковий період в житті людини за своєю суттю дуже важливий. Розвивається людина, розвивається і особистість, індивідуальність. І особливо велику роль відіграють перші етапи становлення людини-особистості, серед яких і є підлітковий період. Підліток – це вже не дитина, але ще і не дорослий. І ця, в дечому маргінальна позиція підлітка і є специфікою цього періоду, але це не далеко ще не розкриває суті, не пояснює його поведінки.

    Однією із інформативних, індивідуально-психологічних властивостей особистості є її характер. Відомо, що від цього соціально-зумовленого утворення, залежного від усіх етапів онтогенезу детермінований життєвий шлях особистості, її доля, поведінка, вчинки, ставлення до себе, оточуючих тощо, в даному контексті, стара індійська мудрість гласить: посійте слово – пожнете вчинок, посійте вчинок – пожнете характер, посійте характер – пожнете долю.

    Вирішальним етапом формування характеру, закладання фундаментальних характерологічних якостей, науковці відзначають період другого народження особистості, за О. М. Леонтьєвим, - підлітковий вік.

    Оскільки даний вік, етап безумовно складний, бурхливий, переломний в силу труднощів активного анатомо-фізіологічного, статевого дозрівання, особистісного розвитку (розвитку самосвідомості, самоповаги, самоствердження, Я-образу, почуття дорослості) та суперечностей між підлітком і умовами оточення (дорослі, батьки, вчителі, ровесники), тому відбувається розвиток небажаних поведінкових симптомокомплексів, аж до девіантної поведінки, загострення характеру, а точніше їх акцентуацій, які негативно впливають на особистість підростаючої людини. Надалі їх можуть спричинити психічні відхилення (психопатії).

    З огляду на вище означене тема акцентуацій характеру набуває особливої актуальності.

    Об’єкт дослідження – особливості формування характеру в підлітковому віці.

    Предмет дослідження – акцентуації характеру підлітків.

    Гіпотеза дослідження – загострений прояв рис характеру (акцентуацій) обумовлений складністю підліткового віку.

    Мета – дослідити особливості формування характеру і його акцентуацій в підлітковому віці.

    Завдання:

    1.Здійснити огляд літературних джерел з проблеми, що вивчається.

    2. Визначити категоріальний апарат дослідження

    3. Підбір методів дослідження.

    4. Проведення експерименту.

    5. Обробка отриманих результатів та їх аналіз.

    Методи дослідження:

    1.Теоретичні (аналіз психолого-педагогічної літератури, узагальнення, систематизація отриманих даних)

    2.Емпіричні (спостереження, експеримент, опитування, бесіда).

    3.Кількісні і якісні методи обробки даних.

    4.Інтерпретаційні.

    Розділ I. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці як фактор розвитку акцентуації характеру


      1. Анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка


    Біологічно підлітковий вік, як ми вже відмічали, відноситься до передпубертатного і пубертатного періоду, хоча і не співпадає повністю. Передпубертатний період це від 7 до 11-13 років, пубертатний від 11-16 у дівчат і від 13 до 17-18 років у хлопців (а саме, хлопці відстають на два роки у своєму розвитку), при чому це не межа. Пубертатний період - час прискореного фізичного розвитку і статевого дозрівання, яке характеризується важливими змінами в організмі підлітка, в тому числі і поява вторинних статевих ознак .

    Початок пубертату пов’язано зі змінами в ендокринній системі (діяльність гіпофізу активізується, особливо його передня доля, гормони якої стимулюють ріст тканин і функціонування щитовидної, статевих, надниркових - залоз внутрішньої секреції), а це веде за собою різкий стрибок у рості, збільшення у розмірі ваги, частин тіла, крім мозку, черепної коробки і статевих органів. Як правило, подовжуються ноги і збільшується тіло в цілому, через рік - зростає і тулуб. А саме, пропорції тіла наближуються до характерних дорослим. Хребет відстає в річній прибавці від темпу росту тіла в довжину, бо до 14 років простір між хребтом ще заповнений хрящем, що і визначає податливість хребта до скривлення при неправильному положенні тіла, тривалих двосторонніх напругах або надмірному фізичному навантаженні. У хлопців активно ростуть м’язи і збільшується чисельність червоних кров’яних тілець, які несуть кисень до м’язів; об’єм легенів стає більшим, ніж у дівчат (відбувається розвиток м’язів у хлопців за чоловічим типом, а м’яких тканин у дівчат - по жіночому типу, але цей процес ще не завершується, тому м’язи підлітка втомлюються скоріше, ніж у дорослих) .

    Нерівномірність розвитку серця і судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто приводить до деяких тимчасових порушень кровообігу, підвищення артеріального тиску, напруженості серцевої діяльності, головних болів. Нервова система ще не завжди здатна витримувати сильні і довгодіючі подразники і під цим впливом їх частина переходить до стану гальмування або, навпаки, сильного збудження.

    На початку юності виробляються гормони - андрогени, які стимулюють статевий потяг, а значить і інтерес до іншої статі (це пов’язано і з початком статевого дозрівання - у дівчат - менструації, у хлопців - полюції). Отже, пубертатний період - час прискореного фізичного розвитку і статевого дозрівання, яке характеризується важливими змінами і організмі підлітка - пубертатний стрибок. Бурхливий ріст, дозрівання організму, відбуваючи психічні зміни (далі буде розглянуто) - відбивається на функціональних становищах підлітка. Образливість, плач без якої-небудь видимої (часто навіть неусвідомленої) причини, часто різка зміна настрою найбільш характерна для дівчат (особливо загострюється в дні менструації). У хлопців зростає рухлива активність. В 13-14 років - часто відмічається своєрідне чередування всплесків активності і її падіння. З підвищеною втомлюваністю пов’язано і явище специфічних “підліткових лінощів”. Зміни, які відбуваються у моторній сфері: нове відношення росту м’язів і м’язової сили, зміни пропорцій тіла - приводять до тимчасових порушень координації великих і малих рухів.

    Процес дозрівання впливає і на розвиток мови, особливо у хлопців. Вона стає більш лаконічною і стереотипною.

    Біологічне дозрівання веде за собою і зміни у зовнішності, особливо це стосується обличчя. Самооцінка зовнішності являється важливою передумовою формування Я-концепції, ідентичності, (чоловік, жінка), загального відношення до себе. Виникаюча диспластичність, надмірна вага, функціональна слабкість і функціональні зрушення ведуть до значних переживань, пов’язаних з подобою тіла фізичним Я.

    У підлітковому віці втрачається існуючий в дитинстві баланс діяльності ендокринної і нервової систем, а новий тільки-но ще встановлюється. Ця перебудова впливає і на внутрішньому стані реакцій, настрої підлітків і являється основою для його загальної нестабільності, роздратованості, вибуховості, збудливості, рухливої активності, періодичною апатією, в’ялістю. Найбільш важливими компонентами психофізіологічного розвитку підлітка є статеве дозрівання і статева ідентифікація, які являються двома лініями єдиного процесу психосексуального розвитку.
    1.2 Психологічні особливості підліткового віку
    1.2.1 Соціальні умови

    У підлітковому, як і в молодшому шкільному віці, основним соціальним середовищем дитини залишається школа. Зовнішні умови розвитку тісно пов'язані із внутрішніми. На основі вищого, ніж у молодших школярів, рівня психічного та особистісного розвитку відбуваються докорінні зміни у змісті і співвідношенні основних мотиваційних тенденцій особистості підлітка. На цьому етапі у дитини виникає специфічний комплекс потреб, що виражається в прагненні знайти своє місце у групі ровесників, вийти за межі школи та приєднатися до життя і діяльності дорослих.

    Соціальна ситуація розвитку підлітка особливо залежить від сім'ї, стосунків з батьками. Якщо ці стосунки враховують його потреби і можливості, вибудовуються на засадах взаємоповаги та довіри, підліток легко долає труднощі у навчанні і спілкуванні, активно набуває соціальний досвід, утверджується в таких елементах соціуму, як шкільний клас, група ровесників та ін.

    Підлітки включаються у різні види суспільно корисної діяльності, що розширює сферу їхнього спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, сприяє формуванню моральних якостей особистості. Отже, основним чинником розвитку підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння важливих для нього зразків поведінки і цінностей, на побудову стосунків з дорослими, ровесниками .

    Своєрідність соціальної ситуації розвитку підлітка полягає у включенні його в нову систему стосунків, спілкування з дорослими та ровесниками, в опануванні нових соціальних функцій. У школі це виявляється передусім у необхідності налагодження у зв'язку з предметним навчанням стосунків не з одним, а з багатьма вчителями, врахування особистісних якостей кожного з них і їх нерідко суперечливих вимог. Усе це, як зазначала Л. Божович, зумовлює нову позицію учнів щодо вчителів, своєрідно емансипує їх від безпосереднього впливу дорослих, робить їх самостійнішими. Найголовніша зміна в соціальній ситуації розвитку підлітка, на її думку, породжена роллю в його житті групи ровесників. Тому в навчально-виховній роботі з підлітками необхідно враховувати важливість для їх поведінки і діяльності думки однолітків .

    Отже, для соціальної ситуації розвитку підлітка характерні перехід до середньої школи, зміна стосунків з учителями, однолітками, батьками, розширення сфери соціальної активності
    1.3.2 Провідна діяльність підлітка

    У підлітковому віці провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими і ровесниками, суспільно корисна праця і навчання, що позитивно позначається на розвитку психіки та особистості загалом

    У спілкуванні з дорослими підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу навколишньої дійсності і способи дій, то спілкування з ровесниками є своєрідним випробуванням себе у сфері особистісної, зокрема специфічної моральної, проблематики. У спілкуванні з дорослими підліток завжди перебуває в позиції молодшого, певною мірою підкореного, а за таких умов не всі морально-етичні норми можуть бути ним засвоєні та випробовані. І лише в стосунках з ровесниками він рівноправний, виконуючи ролі організатора та виконавця, приятеля і суперника, друга, що зберігає чиюсь таємницю і довіряє свою іншим.

    Український педагог Василь Сухомлинський (1918— 1970) вдало відобразив через монолог підлітка основні суперечності його стосунків з дорослими: “Не опікуйте мене, не ходіть за мною, не зважуйте кожен мій крок, не повивайте мене пеленками нагляду і недовіри, не нагадуйте й словом про мою колиску. Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене вели за руку. Переді мною висока гора, це мета мого життя. Я бачу її, думаю про неї, хочу досягти її, але зійти на цю вершину хочу самостійно. Я вже піднімаюсь, роблю перші кроки, і чим вище ступає моя нога, тим ширший горизонт відкривається мені, тим більше я бачу людей, тим більше пізнаю їх, тим більше людей бачать мене. Від величі до безмежності того, що мені відкривається, робиться страшно. Мені необхідна підтримка старшого друга. Я досягну своєї вершини, якщо буду спиратись на плече сильного і мудрого друга. Та мені соромно і боязко сказати про це. Я хочу, щоб всі вважали, наче я самостійно, своїми силами доберуся до вершини”

    У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками дорослих і своїми. Підліток зауважує їхні прорахунки та помилки, нестерпно ставиться до спроб принизити його. Та якщо дорослі визнають свої помилки, діти щиро їм вибачають

    Підлітки хочуть, щоб з їхніми думками, бажаннями та настроями рахувалися, не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій, особливо в присутності друзів

    Характерною особливістю підлітка є посилене прагнення до спілкування з ровесниками, передусім з однокласниками, і трохи старшими за себе, стосунки з якими відіграють важливу роль у його житті. Він прагне заслужити повагу і визнання ровесників, мати в них авторитет. Для цього йому потрібно відповідати очікуванням однолітків, що не завжди є високоморальними.

    Отже, спілкування у підлітковому віці є провідною діяльністю, без нього неможливий нормальний розвиток. Тільки в контакті з дорослими, одноліткамипідліток бачить себе збоку, порівнює свої можливості, випробовує різні соціальні ролі, формує та удосконалює себе.

    В.В. Давидов спростовує цю думку, вказуючи, що «особистісне спілкування підлітків отримує своє різностороннє виявлення саме під час виконання ними різних видів суспільно корисної діяльності». На його погляд, саме вона є провідною у підлітковому віці

    У суспільно корисній діяльності відбувається не тільки опанування знань, розвиток умінь і навичок, а й соціалізація підлітка як особистості Завдяки цій діяльності він засвоює правила поведінки, суспільну мораль, у нього формуються погляди, переконання, принципи, ідеали, життєві цілі

    Суспільно корисна діяльність забезпечує умови для самовираження підлітка в суспільно значущих справах, для розвитку його самодіяльності, відповідає прагненню зайняти вагоміше становище в системі суспільних відносин.

    Поряд із суспільно корисною діяльністю, спілкуванням основним видом діяльності підлітка залишається навчання. Він віддає перевагу тим видам навчальної діяльності, які, за його переконанням, роблять його дорослим у власних очах та в очах значущих інших.

    У більшості підлітків, як правило, знижується інтерес до навчання, а школа перестає бути для них центром особистісного (морального, духовного) життя. Здебільшого це спричинено несформованістю навчальної діяльності у молодшому шкільному віці, що не дає змоги задовольнити найактуальнішу потребу підлітка — потребу в самоствердженні

    У багатьох учнів з'являється стійке прагнення до розумової роботи, оволодіння новими знаннями та вміннями, усвідомлений інтерес до певних навчальних предметів і відповідних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту

    Д.І. Фельдштейн звертає увагу на особливості провідної діяльності дітей підліткового віку в сучасних умовах. За його спостереженнями, сучасні підлітки, з одного боку, віддають перевагу індивідуальному виконанню соціально важливих справ, при цьому не завжди ідентифікують себе з групою, колективом, намагаються самоствердитися у таких справах, виконуючи їх самостійно. З іншого, підлітки кінця 90-х відрізняються від своїх однолітків 60-х років більшою самокритичністю. Перспективу своєї користі суспільству вони бачать у збагаченні власної індивідуальності, набутті певної соціальної позиції, самореалізації.

    Тільки за доцільно організованих міжособистісного спілкування, суспільно корисної діяльності, навчання відбувається повноцінний психічний розвиток та особистісне становлення підлітка.
    1.2.1 Новоутворення підліткового віку

    Підлітковий вік характеризується такими специфічними новоутвореннями, як почуття дорослості, потреба у самоствердженні.

    Розвиток дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві. Він передбачає засвоєння суспільних вимог до особистості, діяльності, стосунків і поведінки дорослих

    У підлітка виникає специфічне ставлення до себе, він заперечує свою належність до дітей, прагне бути і вважатися дорослим. Це новоутворення виражає нову життєву позицію підлітка щодо людей і світу, визначає зміст і специфічну спрямованість його соціальної активності, систему нових прагнень, переживань та афективних реакцій.

    Підлітка не влаштовують правила, обмеження, мораль послуху, які існують для дітей і є джерелом їхньої несамостійності, нерівноправності з дорослими.

    Підліток намагається долучитися до життя і діяльності дорослих шляхом наслідування. Спершу він переймає те, що доступніше для нього: зовнішній вигляд і манеру поведінки.

    Підліток ставить перед собою віддаленіші цілі, формує перші життєві плани (вибір професії), ідеали, прагне бути на когось схожим, набути певні риси характеру, моральні переконання

    У цьому віці посилюється негативізм щодо будь-яких вимог дорослих, яскраво виявляються ознаки емансипації, намагання будь-що демонструвати свою незалежність

    Постійна взаємодія підлітка з однолітками породжує у нього прагнення зайняти належне місце серед них, що є одним із домінуючих мотивів поведінки та діяльності. Його потреба в самоствердженні настільки сильна, що задля визнання ровесниками підліток готовий поступитися своїми поглядами та переконаннями, здійснювати вчинки всупереч своїм моральним настановам. Вона спонукає так званих важких підлітків до порушень норм і правил поведінки. Втратити авторитет в очах друзів, відчути посягання на свою честь і гідність є найбільшою трагедією для підлітка, що може призвести аж до суїциду (самогубства)

    Старший підліток, як і молодший, потребує товариства ровесників, але його самоствердження виявляється у прагненні утвердитись у власних очах, а не в очах оточуючих

    До центральних психологічних новоутворень відносяться - поява самосвідомості.

    На думку М. Клее існує три головних завдання становлення підліткової самосвідомості:

    1) самоусвідомлення часової протяжності власного Я, яке включає дитяче минуле і визначає проекцію в майбутнє,

    2) усвідомлення себе як відмінного від інтеріорізованих батьківських думок про себе,

    3) здійснення системи виборів, яка забезпечує цілісність особистості (вибір професії, статева поляризація, ідеологічні установки тощо)

    Л.С. Виготський зазначав, що важливі новоутворення підліткового віку відбуваються в середині важливих для підлітка відношеннях з однолітками обох статей, в середині ведучої для підліткового періоду діяльності орієнтації на себе, відкриття себе.

    Підліток неначе дивиться на себе, свої можливості начебто ззовні, порівнює себе з іншими - дорослими і однолітками. Відбувається перехід орієнтації на оцінку оточуючих до орієнтації на самооцінку, формується уявлення про Я-ідеальне

    Піаже писав, що коли дитина кооперується з собі подібним, вона вже доросла

    У підлітковому віці відбувається становлення спрямованості, виборності сприймання, формується абстрактне теоретичне мислення, розвиваються гіпотетико-дедуктивні процеси (на основі одних загальних уявлень, шляхом побудови гіпотез і їх перевірка), з’являється можливість будувати складні висновки, видвігати гіпотези і перевіряти їх. Формування теоретичного дискурсивного (міркуючого) мислення - мислення, яке основане на оперуванні не конкретними образами, а поняттями. Тому в інтелектуальній діяльності посилюється індивідуальні відмінності, пов’язані з розрізненням самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого індивідуального підходу до рішення задач

    Отже, психологічні новоутворення відбуваються завдяки розвитку соціальної дорослості - становлення готовності дитини до життя у суспільстві дорослих як його повноцінного і повноправного члена. Але поява у підлітка відчуття особистої дорослості і потреби в її визнанні вступає іноді (навіть у більшості випадків) у конфлікт, протиріччя, в якому значну роль відіграє характер (його риси), який формується в цей період
      1.   1   2   3   4   5


    написать администратору сайта